حَدَّثَنَا عَبْدُ اللَّهِ بْنُ مَسْلَمَةَ، حَدَّثَنَا عَبْدُ الْعَزِيزِ بْنُ أَبِي حَازِمٍ، عَنْ أَبِيهِ، عَنْ سَهْلٍ ـ رضى الله عنه ـ أَنَّهُ سُئِلَ عَنْ جُرْحِ النَّبِيِّ، صلى الله عليه وسلم يَوْمَ أُحُدٍ. فَقَالَ جُرِحَ وَجْهُ النَّبِيِّ صلى الله عليه وسلم وَكُسِرَتْ رَبَاعِيَتُهُ وَهُشِمَتِ الْبَيْضَةُ عَلَى رَأْسِهِ، فَكَانَتْ فَاطِمَةُ ـ عَلَيْهَا السَّلاَمُ ـ تَغْسِلُ الدَّمَ وَعَلِيٌّ يُمْسِكُ، فَلَمَّا رَأَتْ أَنَّ الدَّمَ لاَ يَزِيدُ إِلاَّ كَثْرَةً أَخَذَتْ حَصِيرًا فَأَحْرَقَتْهُ حَتَّى صَارَ رَمَادًا ثُمَّ أَلْزَقَتْهُ، فَاسْتَمْسَكَ الدَّمُ.
Абдуллаҳ ибн Маслама бизга айтди, Абдулазиз ибн Абу Ҳозим бизга айтди, отасидан, Саҳл розияллаҳу анҳудан: Ундан Набий соллаллаҳу алайҳи васалламнинг Уҳуд кунидаги жароҳати ҳақида сўралди. У деди: Набий соллаллаҳу алайҳи васалламнинг юзи жароҳатланди, олдинги тиши (рабўияси) синди ва дубулғаси бошида эзилди. Фотима алайҳассалом қонни ювар, Али эса (сувни) ушлаб турар эди. (Фотима) қоннинг фақат кўпайиб бораётганини кўргач, бир бўйрани олиб, кул бўлгунча куйдирди, сўнг уни (жароҳатга) ёпиштирди, шунда қон тўхтади.