حَدَّثَنَا خَالِدُ بْنُ مَخْلَدٍ، حَدَّثَنَا سُلَيْمَانُ، قَالَ حَدَّثَنِي أَبُو حَازِمٍ، عَنْ سَهْلِ بْنِ سَعْدٍ، قَالَ إِنْ كَانَتْ أَحَبَّ أَسْمَاءِ عَلِيٍّ ـ رضى الله عنه ـ إِلَيْهِ لأَبُو تُرَابٍ، وَإِنْ كَانَ لَيَفْرَحُ أَنْ يُدْعَى بِهَا، وَمَا سَمَّاهُ أَبُو تُرَابٍ إِلاَّ النَّبِيُّ صلى الله عليه وسلم غَاضَبَ يَوْمًا فَاطِمَةَ فَخَرَجَ فَاضْطَجَعَ إِلَى الْجِدَارِ إِلَى الْمَسْجِدِ، فَجَاءَهُ النَّبِيُّ صلى الله عليه وسلم يَتْبَعُهُ، فَقَالَ هُوَ ذَا مُضْطَجِعٌ فِي الْجِدَارِ فَجَاءَهُ النَّبِيُّ صلى الله عليه وسلم وَامْتَلأَ ظَهْرُهُ تُرَابًا، فَجَعَلَ النَّبِيُّ صلى الله عليه وسلم يَمْسَحُ التُّرَابَ عَنْ ظَهْرِهِ يَقُولُ " اجْلِسْ يَا أَبَا تُرَابٍ ".
Холид ибн Махлад, Сулаймондан: Менга Абу Ҳозим, у Саҳл ибн Саъддан айтиб берди: У: Али (розияллаҳу анҳу)нинг исмларидан унга энг севимлиси Абу Туроб (тупроқ отаси) эди, у шу (исм) билан чақирилишидан хурсанд бўлар эди. Уни Абу Туроб деб фақат Набий соллаллаҳу алайҳи васаллам атадилар: У бир куни Фотимадан ғазабланди (хафа бўлди) ва чиқиб, масжид (томондаги) деворга (суяниб) ётди. Набий соллаллаҳу алайҳи васаллам уни излаб келдилар ва: У мана — деворга (суяниб) ётган, дейилди. Набий соллаллаҳу алайҳи васаллам унинг олдига келдилар, унинг орқаси тупроққа тўлган эди. Набий соллаллаҳу алайҳи васаллам унинг орқасидан тупроқни арта бошлаб: «Ўтир, эй Абу Туроб» дер эдилар, деди.