حَدَّثَنَا ابْنُ السَّرْحِ، أَخْبَرَنَا ابْنُ وَهْبٍ، قَالَ أَخْبَرَنَا يُونُسُ، عَنِ ابْنِ شِهَابٍ، قَالَ فَأَخْبَرَنِي عَبْدُ الرَّحْمَنِ بْنُ عَبْدِ اللَّهِ بْنِ كَعْبِ بْنِ مَالِكٍ، أَنَّ عَبْدَ اللَّهِ بْنَ كَعْبٍ، - وَكَانَ قَائِدَ كَعْبٍ مِنْ بَنِيهِ حِينَ عَمِيَ - قَالَ سَمِعْتُ كَعْبَ بْنَ مَالِكٍ، - وَذَكَرَ ابْنُ السَّرْحِ قِصَّةَ تَخَلُّفِهِ عَنِ النَّبِيِّ صلى الله عليه وسلم فِي غَزْوَةِ تَبُوكَ - قَالَ وَنَهَى رَسُولُ اللَّهِ صلى الله عليه وسلم الْمُسْلِمِينَ عَنْ كَلاَمِنَا أَيُّهَا الثَّلاَثَةُ حَتَّى إِذَا طَالَ عَلَىَّ تَسَوَّرْتُ جِدَارَ حَائِطِ أَبِي قَتَادَةَ وَهُوَ ابْنُ عَمِّي فَسَلَّمْتُ عَلَيْهِ فَوَاللَّهِ مَا رَدَّ عَلَىَّ السَّلاَمَ . ثُمَّ سَاقَ خَبَرَ تَنْزِيلِ تَوْبَتِهِ .
Бизга Ибн ас-Сарҳ ривоят қилди, бизга Ибн Ваҳб хабар бериб деди: бизга Юнус Ибн Шиҳобдан хабар берди. У деди: Бас, менга Абдурраҳмон ибн Абдуллаҳ ибн Каъб ибн Молик хабар бердики, Абдуллаҳ ибн Каъб — у кўр бўлиб қолганда ўғилларидан Каъбнинг етакчиси бўлган эди — деди: Мен Каъб ибн Моликдан эшитдим — Ибн ас-Сарҳ унинг Табук ғазвасида Набий соллаллаҳу алайҳи васалламдан қолиб кетиши қиссасини зикр қилди. У деди: Расулуллаҳ соллаллаҳу алайҳи васаллам мусулмонларни биз уч киши билан гаплашишдан қайтардилар; ниҳоят менга (бу) узоқ чўзилганда, мен амакимнинг ўғли Абу Қатоданинг боғ девори (ошиб) кўтарилиб чиқдим ва унга салом бердим. Бас, Аллаҳга қасамки, у менга саломни қайтармади. Сўнгра у (Каъбнинг) тавбаси нозил бўлиши хабарини келтирди.