وَحَدَّثَنِي مُحَمَّدُ بْنُ رَافِعٍ، حَدَّثَنَا عَبْدُ الرَّزَّاقِ، أَخْبَرَنَا ابْنُ جُرَيْجٍ، أَخْبَرَنِي أَبُو الزُّبَيْرِ، أَنَّهُ سَمِعَ جَابِرَ بْنَ عَبْدِ اللَّهِ، يَقُولُ كَتَبَ النَّبِيُّ صلى الله عليه وسلم عَلَى كُلِّ بَطْنٍ عُقُولَهُ ثُمَّ كَتَبَ " أَنَّهُ لاَ يَحِلُّ لِمُسْلِمٍ أَنْ يَتَوَالَى مَوْلَى رَجُلٍ مُسْلِمٍ بِغَيْرِ إِذْنِهِ " . ثُمَّ أُخْبِرْتُ أَنَّهُ لَعَنَ فِي صَحِيفَتِهِ مَنْ فَعَلَ ذَلِكَ .
Ва менга Муҳаммад ибн Рофиъ ривоят қилди, бизга Абдурраззоқ ривоят қилди, бизга Ибн Журайж хабар берди, менга Абу аз-Зубайр хабар бердики, у Жобир ибн Абдуллаҳни шундай деяётганини эшитди: Набий (соллаллаҳу алайҳи васаллам) ҳар бир қабилага ўз хунларини (диятларини) (тўлашни) ёзди (белгилади), сўнг: «Ҳеч бир мусулмонга бошқа бир мусулмон кишининг мавлосини (озод қилгувчиси) унинг изнисиз ўзига валодошлик қилиб олиши ҳалол эмас» деб ёзди. Кейин менга хабар берилдики, у ўз саҳифасида шундай қилган кишини лаънатлади.