أَخْبَرَنَا إِسْحَاقُ بْنُ إِبْرَاهِيمَ، قَالَ أَنْبَأَنَا عَبْدُ الرَّزَّاقِ، قَالَ أَنْبَأَنَا مَعْمَرٌ، عَنْ أَيُّوبَ، عَنْ نَافِعٍ، عَنِ ابْنِ عُمَرَ، رضى الله عنهما قَالَ كَانَتِ امْرَأَةٌ مَخْزُومِيَّةٌ تَسْتَعِيرُ مَتَاعًا عَلَى أَلْسِنَةِ جَارَاتِهَا وَتَجْحَدُهُ فَأَمَرَ رَسُولُ اللَّهِ صلى الله عليه وسلم بِقَطْعِ يَدِهَا .
Бизга Ишоқ ибн Иброҳим хабар берди, у деди: бизга Абдурраззоқ хабар берди, у деди: бизга Маъмар хабар берди, Айюбдан, у Нофеъдан, у ибн Умар (розияллаҳу анҳумо)дан (ривоят қилдики), у деди: «Махзумий бир аёл ўз қўшниларининг тилидан (уларнинг номидан) асбоб-анжом (нарса) қарз олиб, кейин уни инкор қилар эди. Шу сабабли Расулуллаҳ (соллаллаҳу алайҳи васаллам) унинг қўлини кесишга буюрдилар.»