حَدَّثَنَا عَبْدُ الْمَلِكِ بْنُ شُعَيْبِ بْنِ اللَّيْثِ بْنِ سَعْدٍ، حَدَّثَنِي أَبِي، عَنْ جَدِّي، حَدَّثَنِي عُقَيْلُ، بْنُ خَالِدٍ عَنِ ابْنِ شِهَابٍ، عَنْ يَحْيَى بْنِ سَعِيدِ بْنِ الْعَاصِ، أَنَّ سَعِيدَ بْنَ الْعَاصِ، أَخْبَرَهُ أَنَّ عَائِشَةَ زَوْجَ النَّبِيِّ صلى الله عليه وسلم وَعُثْمَانَ حَدَّثَاهُ أَنَّ أَبَا بَكْرٍ اسْتَأْذَنَ عَلَى رَسُولِ اللَّهِ صلى الله عليه وسلم وَهُوَ مُضْطَجِعٌ عَلَى فِرَاشِهِ لاَبِسٌ مِرْطَ عَائِشَةَ فَأَذِنَ لأَبِي بَكْرٍ وَهُوَ كَذَلِكَ فَقَضَى إِلَيْهِ حَاجَتَهُ ثُمَّ انْصَرَفَ ثُمَّ اسْتَأْذَنَ عُمَرُ فَأَذِنَ لَهُ وَهُوَ عَلَى تِلْكَ الْحَالِ فَقَضَى إِلَيْهِ حَاجَتَهُ ثُمَّ انْصَرَفَ . قَالَ عُثْمَانُ ثُمَّ اسْتَأْذَنْتُ عَلَيْهِ فَجَلَسَ وَقَالَ لِعَائِشَةَ " اجْمَعِي عَلَيْكِ ثِيَابَكِ " . فَقَضَيْتُ إِلَيْهِ حَاجَتِي ثُمَّ انْصَرَفْتُ فَقَالَتْ عَائِشَةُ يَا رَسُولَ اللَّهِ مَا لِي لَمْ أَرَكَ فَزِعْتَ لأَبِي بَكْرٍ وَعُمَرَ رَضِيَ اللَّهُ عَنْهُمَا كَمَا فَزِعْتَ لِعُثْمَانَ قَالَ رَسُولُ اللَّهِ صلى الله عليه وسلم " إِنَّ عُثْمَانَ رَجُلٌ حَيِيٌّ وَإِنِّي خَشِيتُ إِنْ أَذِنْتُ لَهُ عَلَى تِلْكَ الْحَالِ أَنْ لاَ يَبْلُغَ إِلَىَّ فِي حَاجَتِهِ " .
Бизга Абдулмалик ибн Шуъайб ибн ал-Лайс ибн Саъд ривоят қилди, менга отам бобомдан ривоят қилди, менга Уқайл ибн Холид Ибн Шиҳобдан, у Яҳё ибн Саъийд ибнул-Оссдан ривоят қилдики, Саъийд ибнул-Осс унга хабар бердики, Набий соллаллаҳу алайҳи васалламнинг аёллари Оиша ва Усмон унга ривоят қилдиларки, Абу Бакр Расулуллаҳ соллаллаҳу алайҳи васалламнинг ҳузурларига киришга изн сўради, у зот тўшакларида Оишанинг кийимини (миртини) кийиб ётган эдилар. Бас, у зот шу ҳолатда Абу Бакрга изн бердилар, у ҳожатини ўтаб, сўнг қайтди. Кейин Умар изн сўради, у зот шу ҳолатда унга изн бердилар, у ҳам ҳожатини ўтаб, сўнг қайтди. Усмон деди: Сўнг мен у зотнинг ҳузурларига киришга изн сўрадим, бас у зот ўтирдилар ва Оишага: «Кийимингни ўзингга йиғиб ол» дедилар. Мен ҳожатимни ўтаб, сўнг қайтдим. Оиша: «Эй Расулуллаҳ, сизни Абу Бакр ва Умар розияллаҳу анҳумо учун Усмон учун чўчиганингиздек чўчиганингизни кўрмадим, сабаби нима?» деди. Расулуллаҳ соллаллаҳу алайҳи васаллам дедилар: «Албатта Усмон ҳаёли киши. Мен унга шу ҳолатда изн берсам, ҳожатини менга етказа олмаслигидан қўрқдим.»